- Привет! Как ты?
- Болею...
- Чем?
- Тобой...
- А... Ну тогда выздоравливай!

*Контакт - ЗЛО, але...*

Якщо я пасую, пасують всі, і є варіант халяви - мені він не випаде. Факт.
Висновок: треба вчити ВСЕ! або ж нічого

Якщо вимикаю будильник зранку після того, як продзвенів, і він був один - без нагадування - просплю. Факт, підкріплений досвідом.
Висновок: треба зробити запас будильників і розкласти по різним куткам кімнати - а зранку ходити, збирати і просинатися.

Якщо є ДДЛ, то щоб буде зроблено аккурат в ДДЛ або не зроблено.Факт.
Висновок: не дочікуватися ДДЛів.

Якщо довго не вчитися, то колись прийдуть ДДЛи. Факт.
Висновок: вчитися.

Якщо у мене поганий настрій, то я починаю все закидати. Факт.
Висновок: треба підіймати настрій.

... нагадайте мені купити трояндочку!...
=)

Мабуть пост із такою назвою у мене вже з*явиться не в перше)
Але день і справді хороший! Сонячний і теплий.

Була в Планетарії. Вражень - купа.
Зоряне небо.
Сузір*я, які можна побачити тільки під гарним градусом чи якщо ДУЖЕ гарна уява - хоч вбийте мене, та я не побачила у Персеї окрім черепушки ніякої голови , плеч та тазу... А Великий Ківш ні на яку ведмедицю, окрім Великого Ковша мені не змахує...
Цікаво взагалі було. Були на виставі про зоряне небо і, як вже можна здогадатися, про сузір*я. Розказувала тьотя сонним голосом і дядько бодреньким про історію і легенди зірок.
Смачними коментами сусіда позаду розкидався щодо нового опису сузір*я на кшталт - "О! Тут у нього хвіст - яка фантазія!...".

От. Одна із моїх мрій збулася)Хочу ще.

ПС: дуже подобається мну Реприза. Домашнє якесь таке відчуття. І смачний чай) а давайте ще)

Знань мало. Ой як мало.
Відчуваю величезні прогалини. У голові наче хтось прорізав дірку через яку інфа просто втікає.
Розпиляюся на все. Роблю і багато і нічого.
"Розставляй пріоритети" - фраза, яка спочатку вивернула мене назовні потім знову зібрала у шматки. Зараз ставлюся до неї спокійніше. Вибір пріоритетів - це просто метод, який легше дозволяє орієнтуватися у житті і з двох альтернатив вибирати "кращу". Я називаю це цінностями.
Шалено задоволена цими трьома тижнями. Все. Не так багато як хотіла. Але задоволена.
Хочу більшої продуктивності у мабутньому і класної реалізації проекту. І взагалі реалізації задуманого.
Перед нами - величезний шмат роботи, і в першу чергу над собою. Прагну взаємодії)

Мене сьогодні процитували.
Не наймудріше із моїх висловлювань, але сам факт - я тепер стою на рівні із Антуаном Екзюпері та А. Дюма на стіні Вкантактє.
І взагалі, я тут подумала - висловлюватися треба менше - менше компромату)

Ви дивилися фільм "Париж, я люблю тебе"? Так? Круто. Я - ні.
Нью-Йорк, як люблю тебе - фільм - продовження зізнань у коханні відомих режисерів та людей кіно(Наталі Портман мона назвати режисером(я у гарному сенсі)? якщо так, то просто "режисерів" без "людей кіно")
Тобто Нью-Йорк - не перший і не останній фільм у цьому кінопроекті.  Далі буде...

Про сам фільм. Це не один пов*язаний сюжетом фільм, це купа перемішаних (не всі, правда) короткометражок, які поєднуються одним містом - Нью-Йорком. Це - мікс історій людей у великому місті. Їх маленькі уривки життя, маленькі ситуації, переживання, долі... Погляди і слова. Інтрига. Стосунки. І все у одному місті.

Про мої відчуття: спочатку було якось дивно сидіти і розуміти що це уривок, що сюжет зміксовано. Але короткометражки вражають. Найбільше сподобалися - перша(про крадіїв)-ефектна, Наталі Портман про сім*ю, про чоловіка та жінку у ресторані і про стару сімейну пару. І остання. Про чоловіка із сендвічем на набережній.

Неоднозначне сприйняття.
Неоднозначне місто.
Інколи розумію що хочеться ось у таке величезне місто - коли ти один і вас багато. Навколо вирує життя, різні люди, і ти один...

Подивіться) Коменти - у студію!)


ПС: Жовтень для мене чомусь завжди був дуже совковим кінотеатром, Але сьогодні відкрила там дуже приємну річ - стільці у вигляді величезних круглих пуфів, які приймають форму твого тіла - перші три ряди - саме з таких і складаються. Тобто ти можеш собі едак хвайно розлягтися і втикати у екран) Крууууть...

Коли вчишся чомусь обов*язково проходиш певні етапи. Довгий застій на одному з них - рівнозначно кроку назад. Приходить час і ти розумієш - "Хочу більше".

5 бемолів мене дуже лякають. Завжди і у будь-якому творі. Одразу встають в уяві скрючені пальці які хрустячи бігають по клавішам... Виявляється - 5 бемолів це круто) Якщо зрозуміти систему.
Не важко.
Скоро вивчу цей твір.

Цікаво, красива музика, аж дуже, як на мене - дещо патетична але чиста. Асоціація - фото Едварда Штайхена - "Ставок у місячному сяйві".


ПС: найдорожча фотографія у світі. Цікаво, а чи є найдорожча музика? І як виміряти ціну мистецтву?

Життя - це дії. Тупо те, що ми робимо щодня. Це не іменник, який складається із 5 букв/звуків. Це навіть не стейтемнт. Якщо у тебе це так, що ж, співчуаю.
Життя - це дієслово у чистій формі. Все. що ми робимо із разу у раз, із дня у день, всі наші звички, obligations, думки, потреби, все, все-все-все що ми робимо - творить наше життя. Якщо ти просидів три хвилини слухаючи Роксет у себе на ліжку і втикаючи у стелю, значить що ти втратив три альтернативних хвилини життя.
Ні, це не значить що ми маємо щодня як заведені кролики екнерджайзери - із реклами батарейок Дюрасел, бігати і змагатися 12 годин на добу із 8 до 8. Це значить що три хвилини ти міг би поговорити із близкьми людьми, почитати 1 сторінку із цікавезної книжки.... Ці три хвилини у кожного проходять по-своєму. Як у мене? Написанням цього посту. Думаю ККД буде вищим за прослуховування пісні Роксет)

( що можна написати за альтернативні до Роксету три хвилини? )

Дівчата - це просто афігєнний фільм. Може би я так про нього не подумала, якби зараз у мене був не той настрій і не той час. Але фільм цікавий. І канєшна... пра ЛЮБОФФЬ)

Якщо є час та бажання - подивіться!

Ось уривки гарнючих фраз вирваних звідти:
"…история о том, как я влюбился в первый и в последний раз в своей жизни…"

"Раз мне без тебя плохо - то история ещё не закончена..."

"Только раз, и то если очень повезет, ты встречаешь человека, который разделяет твою жизнь на две части, до встречи с ним и после."

"А, может, твоя судьба — это изменить твою судьбу…"

"Настоящая любовь обычно начинается с пьянства, тюрьмы и уничтожения мечты всей твоей жизни."

"Во-первых: не давай ей пить. Если она напьётся, неси её на плече. Будь готов попасть в тюрьму. Чтобы ты не предполагал, что случится дальше, ты ошибаешься. Если у неё болят ноги… Если болят ноги, надо поменяться с ней обувью. Научись повторять себе снова и снова следующую фразу: « это часть её очарования ». Если она говорит, что убьёт тебя, не считай это метафорой. На 33 день с вашего первого свидания подари ей розу после её выступления. Ей нравится писать, так подбодри её. И, наконец, ты проведёшь с ней самое счастливое время в своей жизни. Так что наслаждайся каждой секундой!"

"Нам нужно продолжать жизнь, потому что нам нужно увидеть, чем всё закончится!"

"Я не могу понять, мы живём в настоящем, физическом мире, который можно потрогать, или в том, что мы создали у нас в голове?"

"Судьба — это мост, который ты строишь в жизни на пути к своему любимому человеку."

"Счастье - это когда строишь мост к тем, кого любишь."

"Иногда не ты заводишь отношения, а они тебя."

"А причины, чтобы встречаться с ней? - Я люблю ее."

"И я завидую только тому человеку, который завоюет твое сердце, но я всегда буду верить, что моя судьба быть этим человеком. И если мы больше не встретимся, и однажды ты будешь идти и почувствуешь, кого-то рядом с собой, то это буду я — только я."

"She's beautiful, smart, funny and totally crazy."